середа, 2 вересня 2009 р.

У мене прикрість

Трохи захворів мій Костик. Нічого серйозного - звичайна застуда, та всерівно так важко бачити, що твоїй дитині погано. А найгірше - це відчуття безпорадності, яке охоплює мене щоразу. Тобто, звісно, я знаю, що потрібно робити - ліки, процедури, але так важко, коли дитина дивиться на тебе, й очікує, що ти зробиш так, що йому стане краще, а ти, натомість, змушуїш робити його потрібні речі, промивати носик, закапувати... Він не розуміє й плаче так ображено, в такі моменти я точно знаю, що він почувається зрадженим - адже я роблю йому ще гірше (хай і тимчасово). А я відчуваю провину перед ним і свою безпорадність, що не можу одним доторком вилікувати всі хвороби, як дитя того очікує.

Знаю, що занадто перймаюсь такимии епізодами, та нічого не можу з собою зробити. Можливо, ви можете щось порадити? Можливо, хтось знайшов панацею для таких ситуацій?

3 коментарі:

  1. Співчуваю...панацеї від таких ситуацій не знаю...Коли моя доня хворіє,-то серце крається від переживань. Та, основне, усміхатися дитині і казати їй про свою любов, про те, що всі труднощі хвороби дружно переживемо! Виздоровлюйте!!!!!!!!

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую, я стараюсь. Тай синулі сьогодні краще (бо вчора температура була 38 весь день).

    ВідповістиВидалити
  3. Поки читала пост - сльози на очі навернулись. Ми самі щойно відійшли від хвороби. Теж плаче, якщо не хоче пити ліки. Я намагаюсь йому пояснити все як дорослому - діти все розуміють. А якщо не допомагає - то щось пообіцяти (хоча це мабуть неправильно).

    ВідповістиВидалити